Християнство і націоналізм – нероздільні

Тут чергова спроба донести єдність християнського та національного! Україна ж, беззаперечно, – християнська держава! Провідною та непомильно релігією для більшості українців було і є – християнство на основі Канонічної Вселенської Христової Церкви – католицької та православної конфесій! Це факт, який не можуть (але хочуть) заперечити вороги Бога та України, намагаючись зруйнувати основу державності української нації!

Що то є «нація»? За визначенням основоположника українського націоналізму Т.Шевченка – українська нація – це «мертві, живі і ненароджені, в Україні і не в Україні сущі…». Нація – це наші попередники, нинішній народ та нащадки, які житимуть після нас! І саме для вшанування пам’яті минулих поколінь, створення гідного життя сучасників та забезпечення вільного буття нащадкам ведуть свою боротьбу націоналісти. «Українська Нація зродилася тоді, коли в її обороні впала перша краплина червоної української крові на чорну українську землю» (символізує стяг українських націоналістів). 

«Найтісніше єднання людей виникає із їхньої духовної однорідності, зі схожого душевно-духовного укладу, зі схожої любові до єдиного і спільного, з єдиної долі, яка єднає людей у житті і смерті, з однакового бачення, з єдиної мови, із єдиної віри і спільної молитви… Кожний народ має інстинкт, даний йому від природи (а, значить – і від Бога)… Так, кожний народ по-своєму єднається у шлюбі, народжує, хворіє і помирає; по-своєму лінується, працює, хазяйнує і відпочиває; по-своєму сумує, плаче і нудьгує; по-своєму посміхається, сміється і радіє; по-своєму ходить і танцює; по-своєму співає і створює музику; по-своєму говорить, декламує, жартує і красномовствує; по-своєму спостерігає, споглядає і створює живопис; по-своєму досліджує, пізнає, міркує і доводить; по-своєму бідує, чинить благодійність і виявляє гостинність; по-своєму будує домівки і храми; по-своєму молиться і геройствує; по-своєму воює…» – так прекрасно описує суть нації російський філософ І.Ільїн. Тобто – Бог створив усі нації із їх особливостями. Наша віра, земля, мова, культура, звичаї і традиції – це дар Божий і хто не береже Божий дар та несе розділення – той зневажає Творця і є ворогом української нації!

Так є, що постійно протягом усіх віків безбожні представники одних націй прагнуть покорити інші! Історія нашого народу багата історичними фактами агресії з боку чужинців! І тут, як настанова для націоналістів та застереження для ворогів сказано «Хто візьме меча, від меча й загине» (Мат.26:52). Так діє націоналізм в справі захисту своєї нації...

Про суть націоналізму. «Саме слово «націоналізм» в політичну літературу впроваджене наприкінці XIX ст. Проте це не означає, що до цього не було й націоналізму! Навпаки, націоналізм є явище, нерозривно зв'язане з існуванням народів і в різні часи, залежно від потреб часу, [націоналізмом були авт.] – оборона роду, віри, демократії, династії тощо» - пише С.Ленкавський. Він же й дає його означення: «Націоналізм — це діяння в інтересах власної нації і мислення інтересами та світоглядом свого народу». Тобто це, найперше –  безкорислива праця людини для блага своєї нації, друге – це спрямування всього свого творчого потенціалу для її добра! Націоналісти, усвідомлюючи потребу своєї праці-боротьби на благо  нації, з власної волі для добра ближніх жертвують вільним часом, статками, часто ризикуючи втратити волю, здоров’я чи навіть життя...

«Як хто скаже: Я Бога люблю, та ненавидить брата свого, той неправдомовець» (Соб. Посл. Ів.4:20). Звідси питання – як має ставитись послідовник Христа до діяльності тих, що гноблять його ближніх? Чи може правдивий християнин, який справді любить свій народ, байдуже спостерігати знущання над ним та знищення дарів Божих? Напевно що – ні! Християнська любов до Бога має бути вираженою у любові до ближнього! «Ніхто більшої любові не має, над ту, хто свою душу поклав би за друзів своїх» (Івана 15:13). Тому, навіть ціною власного життя, християнин повинен боронити свою націю!  Тоді такий християнин буде правдивим, і тоді він буде націоналістом! Це є християнською основою націоналізму!

Християнин-націоналіст, ризикуючи власним життям, навіть кулею зупинить ворога своєї нації! Інакше загарбник і далі вестиме свою гріховну діяльність, знищуючи ближніх, сіючи страх і страждання. Хіба це не є дотриманням заповіді «Не вбий»? Адже не вбивши того, хто несе смерть ближнім, людина допускає нові вбивства – і стає причетною до наступних безневинних смертей! Деякі псевдохристияни згадують «підставляння другої щоки». Але ж це сказано «коли тебе вдарять», а не – коли над тобою і ближніми знущаються фізично або морально, чи – вбивають! Пацифізм є ворожим християнській моралі! Тому – ті, що називають себе християнами, але відмовляються боротись зі злом, брати до рук зброю з метою захисту ближніх — насправді, не люблять своїх ближніх, є лицемірами і боягузами! А сказано ще у Євангелії «не бійся»!

Слава Богу, що нині поки що немає потреби ставати на захист свого народу зі зброєю в руках! Проте, бути байдужим та бездієвим у час утисків теж не можна! Тому кожен правдивий християнин може знайти своє місце у націозахисній справі: хто молитвою – проханням Божої ласки для нації,  хто словом чи листівкою – для поширення і зміцнення націоналізму, хто доброю справою – для захисту своєї Батьківщини…

Хто вважає себе правдивим християнином, обов’язково має бути націоналістом! Відповідно – хто стоїть осторонь справи захисту своєї нації – той не може називатись послідовником Христа, який «помер за всіх, щоб ті, що живуть, не жили вже для себе самих» (2 Кор. 5:15). Тому християни мають жити для Бога і своїх ближніх, які створені за подобою Божою і живуть духом Бога!

Нинішня складна суспільно-політична ситуація у державі є наслідком послаблення християнської моралі народу і його проводу. «Головна причина нещастя нашої нації – брак націоналізму серед широкого загалу» – писав М.Міхновський. Духовний провідник української нації Митрополит А.Шептицький каже: «Коли всі засади Євангелія є в народі загально прийняті, коли бодай велика більшість громадян живе християнським життям і поступає по велінню християнських чеснот... то ті труднощі, що зв'язані з верховним проводом, розв'язуються мирно і, за Божою ласкою, корисно для загального життя. Але коли тих умов немає… – на поверхню суспільного життя висуваються одиниці, нездібні бути провідниками, які тим самим приносять радше шкоду, ніж користь, бо замість дбати про загальне добро, вони дбають … про своє власне». Тому вже для захисту власного добра такий фальшивий провід і робить наступ на християнство (пропаганда збочень, наркотиків, розпусти, відкритий наступ єретиків та політичного інструменту Кремля Московського патріархату…) та націоналізм (пам’ятники катам, переслідування патріотів, знищення основи нації – мови…).

Будучи правдивим християнином, А.Шептицький долучився до створення УД «Галичина», яка відіграла важливу роль у захисті Батьківщини від більшовицької навали. Його слова «Немає майже ціни, яку не треба б дати для створення української армії» нині також мають усвідомити духовні провідники нації!

Ю.Вассиян писав: «Дорога до Бога лежить через Батьківщину». І саме цю дорогу мають бачити перед собою християни. Підтвердженням є слова Провідника української нації С. Бандери «Мета життя людини – це наближення до Бога!». Прикладом для нащадків є його життя і смерть! Слово «бандерівець» і нині заставляє тремтіти ворогів, адже з бандерівцями «Бог і Україна!». Націоналізм був і є доповненням християнської моралі людини у справі захисту своєї землі!

І нині від нас теж залежить те, чи зможемо ми бути гідними християнами і захистити дані нам дари від Бога!? Чи зможемо вберегти свій народ від зла, що наступає на українську націю у духовному, культурному, мовному, соціальному, інших напрямках?…

Найвищою ж метою діяльності християн-націоналістів має бути – здобуття, закріплення та розбудова Української Соборної Самостійної Держави! Українці мають таки стати  господарями на своїй Богом даній землі!

Слава Богу! Слава Україні!

Березень, 2012 р.                                                                     Андрій Подільський

СЛАВА НАЦІОНАЛЬНІЙ РЕВОЛЮЦІЇ!

    Потреба визвольно-революційного процесу в Україні у наш час постає як порятунок Нації від нищення його режимом внутрішньої окупації, порятунок від впливу аморального заходу та імперського сходу.
А що ж то є – національна революція!? Найперше – це багатогранний процес внутрішньо-духовного й політичного переродження Нації в боротьбі зі злом, що нависло над українцями в усіх сферах життя: культурі, мистецтві, освіті, промисловості, сільському господарстві, війську та політиці. Це виведення Нації зі стану безправної, сірої, здеморалізованої маси на шлях боротьби за власний зміст, самобутність і вільний розвиток у всіх напрямках, за національну державну самостійність. Це витворення нової людини – сильної характером і волею, людини, яка пізнає себе частинкою великої української Нації. Це спонукання української Нації до усвідомлення себе господарем на своїй землі, де «…в своїй хаті своя правда, і сила, і воля...». Національна революція – революція думки, коли провідна верства, нарешті, зрозуміє, що боротьба в політиці має бути не за партійні інтереси та місце у владі, відповідно задля особистого збагачення, а за національну ідею – ідею створення національної держави де усім буде добре жити. У такій державі кожен українець буде реалізатором національної ідеї, тому він буде не утискуваний, а захищений владою. Національна революція – це переломний момент, коли кожен усвідомить свою участь у державотворенні: Як не я – то хто? Як не тепер – то коли? Якщо потрібно – то можливо!
    Потрібно:
• сприяти об’єднанню церков, та християнському вихованню молоді, заборонити: антихристиянські секти та п’яту колону – московський патріархат, що руйнують душі українців та виховують «яничар»;
• заборонити пропаганду насильства та аморальності у ЗМІ ;
• проводити пропаганду української, а не російської мови;
• припинити утиски українців безробіттям та низькими зарплатами, забезпечити добробут українського народу через створення нормальних умов для життєдіяльності українців, а не «виселяти» українців за кордон на заробітки; 
• заборонити діяльність в Україні усіх антиукраїнських партій та організації, покарати усіх злочинців, що руйнують українську державу;
• припинити ввезення в Україну іноземців, відмінити договори про відстійники мігрантів;
• створити рівні умови на виборах для усіх українських політичних сил, щоб до влади могла прийти кращі люди – провідна верства суспільства, а не різнокольорові грошовиті злодії-олігархи, бо нині демократія в Україні це – не влада народу, а влада касти, що заволоділа майном українців, які через це бідні та безправні…
• забезпечити демократичне волевиявлення на виборах, припинити тиск на членів комісій, їх підкуп та підкуп виборців!
    Якщо утиски українського народу не припиняться та владою не будуть задоволені ці основні вимоги, тоді національна революція може перейти в іншу фазу – радикального визволення від окупантів. Тоді народ перестане покорятись законам окупанта і знищить свого гнобителя та вижене його з України! Адже пригноблений народ має право на протест проти жорстокої влади. 
Геть режим внутрішньої окупації!
Слава Україні! Героям Слава!

До православного духовенства

«…Кесареві кесареве, а Боже Богові» (Мат.22:21)

Православна віра, яка віками вела українців нині знову використовується Москвою, як політичний та релігійний інструмент, спрямований проти Божих істин та християнства, проти українського народу та нації. Візити патріарха Кіріла, його заяви та діяльність РПЦ і УПЦ МП є відкритим зазіханням на верховенство російської церкви у духовності українців, що є замахом на поневолення України Росією вже на 19-му році її Незалежності. А становлення новітнього «Союзу» за рахунок України чи інших держав, звичайно, може принести з собою нові страждання… Ми ж – християни-українці, не маємо дозволити цього! Тому, пам’ятаючи історію, маємо усвідомити усю загрозу, і для попередження нових бід маємо об’єднатись, адже вороги Бога та України нас таки розділили: політично, соціально, зрештою – духовно…

Найперше, українська держава має бути об’єднаною духовно! Адже справді віруюча людина завжди прагне єдності, тому любить свого ближнього, і ніколи не вчинить зла супроти нього, супроти Бога, Церкви та Нації… Це добре розуміє Москва, тому об’єднанню українців у Христі своїм візитом і прагне перешкодити московський агент Кіріл. Російська православна церква несе велику загрозу всьому світу, вона, як і будь-яка секта, нині намагається вкоренитись у різних державах, щоб таким чином посилювати вплив Москви на політичну сферу, щоб сіяти розбрат і ненависть між народами. Прагнення Москви утворити новітній «Третій Рим» несе в собі політичну загрозу Вселенській Христовій Церкві, яку, проте, «не здолають ворота пекла»! 

РПЦ – релігійний інструмент Кремля, домагається посилити політичний вплив на суспільство, як і Константинополь колись (що стало причиною занепаду християнства Візантійської імперії). Тому тут варто зауважити, що Церква повинна бути відділена від держави, хоча й має впливати на її керівництво, як релігійна інституція, адже навіть управління будь-якою малою групою людей у християнській державі повинно здійснюватись на основі любові до Бога та ближнього. Інакше бути не може, оскільки людина створена Богом, їй дано свідомість та вміння розрізняти добро та зло, отже й можливість діяти відповідно… 

Тому сказане мають розуміти наші українські пастирі УПЦ КП та УАПЦ, та й патріарх Константинопольський також! Відповідно вони мають прагнути до єдності з Вселенською Христовою Церквою, побудованою на Камені Святого Петра – Римі і, всупереч людській гордині (чи вислугою у КДБ) повернутись у її священне лоно. Тільки в істинній Святій Соборній Апостольській Церкві, не може бути ні «Другого Риму» ні «Третього»! Має бути «Один Пастир і одне стадо», як заповідав Господь. Міжусобиці на релігійному ґрунті та становлення «Другого Риму» принесло світу посилення впливу мусульманства. Становлення ж «Третього Риму-Москви», є наслідком знищення монголо-татарською ордою «Другого». При цьому, нинішній «третій» є нащадком атеїстичної політики комунізму.

Тому я, як християнин, з важким серцем насмілююсь висловити деякі думки та побажання (щоб вони каменем не стояли у моїй душі) відносно єдності держави та Церкви. Нехай Бог судить сказане!

Мова піде про суперечливі й неоднозначні події, які відбулись у житті держави, проте якось непомітно промайнули повз увагу українців. Виказуючи наступне розумію, що усі, навіть духовні наставники народу найвищого рівня, є перш за все людьми, тому їм властиво помилятись. 

Це стосується «сердечних вітань» православних владик, які, від імені Церков, шлються «нашому» двічі судимому антиукраїнському пРезиденту з нагоди ювілею 60-ліття, та висловлюють лояльність до його дій (з сайтів УПЦ КП, УАПЦ). Тут хочеться нагадати Предстоятелю Української Автокефальної Православної Церкви, Блаженнішому Мефодію, митрополиту Київському і всієї України та патріарху Київському та всієї Русі-України Філарету, що Януковича на виборах підтримала меншість українців, він шляхом обману, фальсифікацій, брудних технологій та мільйонних підкупів зайняв найвищий державний пост і нині вирішує долю української нації на її шкоду, про що засвідчують підписані угоди, продане українське майно, порушення норм Конституції та законів, антиукраїнські висловлювання його власні та його уряду, звільнення та переслідування українських патріотів… Тому ці вчинки аж ніяк не можна назвати «…благими починаннями…» (з вітання Патріарха Філарета), та й «молитись за такого керівника держави», вважаю, не відповідає християнській моралі. Краще молитись за його навернення та навернення влади України до Бога та народу, за єдність українців та Божу поміч в усіх помислах, намірах та духовних діяннях християнського проводу! 

Патріарх Філарет, вважаю, також особливо обережним має бути із врученням нагород сумнівним політикам. Таким є лідер колишньої СНПУ (нині ВО «Свобода») О.Тягнибок, політичні переконання якого тхнуть нацизмом, расизмом та соціалізмом, але не націоналізмом. Його діяльність та позицію на виборах пов’язують з Партією Регіонів! Серед свободівців активно пропагуються антихристиянські настрої – РУН-віра (язичництво)! І саме «Свободу» звинувачують у перешкоджанні об’єднанню націоналістичних сил! Патріарх Філарет же 11 грудня 2010 р. нагородив його Почесною відзнакою та Благословенною Грамотою «за національну позицію у розбудові української держави», а 25 серпня 2010 року Філарет знову ж таки О.Тягнибоку вручив орден Святого Рівноапостольного князя Володимира Великого ІІІ ступеня «за заслуги з відродження духовності в Україні та утвердження Помісної Української Православної Церкви» (не Єдиної Української Помісної Церкви у євхаристійній єдності з Вселенською). УГКЦ – духовна основа націоналістичних ОУН-УПА (з якими позиціонує себе «Свобода») замовчується. А вітання сумнівних депутатів, сумнівної політичної сили, сумнівної Верховної зРади з днем народження (Юрія Гнаткевича, 14 квітня 2010 р. до 70-ліття) Церквою ще більше сіє в людей сумніви, а не віру та знецінює нагороду – орден князя Володимира Великого!

Далі – вітання митрополита Мефодія УАПЦ. По-перше, не годиться «просити дозволу привітати» ще й «від імені єпископату, духовенства та усіх вірних нашої Святої УАПЦ» (адже Янукович далеко не відноситься до «високоповажних панів», як сказано у вітанні, та й не всі християни його шанують, адже він є уособленням зла для українців). Тому Свята Церква, якщо вона такою є, не може просити дозволу у грішника і цим принижуватись перед ним! (Питання: а якщо б не дозволив!?) Так, «розпочав Янукович простим трудівником Єнакієвського заводу» (за що й сидів двічі), і «завдяки своєму таланту, працелюбності та не без Промислу Божого (для кари українському народу, щоб схаменувся нарешті) його було піднесено на найвищу керівну посаду в нашій державі – демократичним волевиявленням (невже правда?) українського народу його було обрано президентом України» (О, то за це він нині так щиро віддячує українцям своїми антиукраїнськими діями!?). Дальше і цей Митрополит теж молиться за Януковича! З вітання також цікавим є побажання пРезиденту, який має «сприяти об’єднанню пошматованого нині українського православ’я»! (Мабуть, своїм указом він об’єднає православні церкви під «благословення» Кіріла і даватиме вказівки: як правильно молитись, сповідатись та кому бити поклони, а «уніатів», не згідних іти під руку «батюшки», знову відправить в Сибір!?) Звідси дізнаюсь також, що УАПЦ «…з величезним задоволенням отримує звістки про діалог Януковича та його тісну співпрацю з його Всесвятістю Варфоломієм, Вселенським Патріархом Костантинополя Нового Риму, так і Московським Патріархом Кирилом…» Думаю, продовжувати не треба: результатом цього «діалогу та співпраці» стають рейдерські захоплення московським патріархатом українських церков та намагання Москви знищити Київський патріархат (із заяви Патріарха Філарета, 31.12.2010 р.) Отак «…розкольники повертаються в канонічну церкву…» («Кіріл») 

Підходимо до висновку, що об’єднання трьох гілок православ’я (одна з яких злобна антиукраїнська секта), про що ведуть домовленість керівники православних конфесій, стане можливим тільки в єдності з РПЦ і то з «благословення Кіріла» (щодо Константинопольського Патріарха Варфоломія – дуже сумнівно). І домовленості про це підступно-поступово таки здають українські позиції церкви Російській державі. Це можна простежити, дізнавшись думки окремих духівників УПЦ КП щодо цього. Одна з них: «Я нічого трагічного у цих візитах не бачу» - митрополит Димитрій (Рудюк) про вплив візиту Патріарха Кирила на міжправославні переговори» (сайт УПЦ КП). Відчувається діяльність ФСБ та реалізація політики Кремля! 

А після напруження стосунків між владою та церквою в час приїзду агента-Кіріла знову лунають «приємно-взаємні» вітання з Днем Незалежності між Януковичем та Патріархами. Це змушує задуматись про їх причини, щирість та мету… 

Таке ставлення Церкви до антиукраїнського пРезидента України та втручання у політичне життя держави є формуванням позитивного ставлення парафіян цих конфесії до антиукраїнських сил. А це ослаблює віру та християнський народ перед нашестям Кремля, сутність дій якого очевидна! Така політична діяльність церкви нагадує часи упокорення козаків, щодо створення передумов підписання Переяславських угод з Москвою Богданом Хмельницьким на основі «спільної для братніх слов’янських народів православної руської віри»! Наслідок – понад трьохсотлітнє поневолення українців «братами-слов’янами»! 

Своїми діями церкви порушується та ж стаття 5 закону України «Про свободу совісті та релігійні організації», на яку опирається прес-центр Київської патріархії у статті «Дивна подяка» (про нагородження керівника секти «Посольство Боже» Сандея Аделаджі Януковичем).

Тому, що стосується цих вітань та зауважень, описаних вище, я хотів би, думаю – весь український народ також, почути щирий коментар, гідний мудрих духовних провідників, служителів Бога та людей! Хочеться, нарешті, почути про намір до об’єднання всіх українських церков у єдину Українську Помісну Церкву як частину Святої Соборної Апостольської Церкви! Хочеться почути про намір найвищих духівників отримати благословення з рук послідовника апостола Петра, який, виконуючи заповіт Ісуса Христа, заснував Христову Церкву таки у Римі, а не в Константинополі, Києві чи Москві! І тільки це принесе благодать Божу всьому українському народу! Хочеться почути про приєднання нашого православного люду до Церкви, на яку світська влада, що знаходиться у руках диявола, не має впливу. (Цього, зауважте, не відбувається з православними церквами, що вкотре засвідчує про те, що в «православ’ї» замішано «і Боже і кесареве». Та й ЗМІ, що належать антиукраїнській владі, духовне життя українців найчастіше висвітлюють через призму «московського чи київського православ’я». А про духовні прощі УГКЦ у святих місцях України, які неодноразово збирали в десятки разів більше прочан ніж приїзд моского резидента Кіріла, чомусь, не відомо українцям з телевізора!) 

Чи нині знову будемо вести спір про те, яка Церква святіша і якій більше належить місія навертати людей до Бога та хто є послідовником Ісуса Христа на землі!? Думаю, що не варто! А сварками та роздорами християн користаються тільки слуги сатани – протестантські єретичні общини, які виступають проти всього святого, що затверджено християнськими канонами і руйнують Вселенську Церкву та віру. В час суперечок християн вони тільки зводять людей до пекла, розбудовуючи свої капища по всіх куточках України!

Так, католики є православними, адже вони правильно славлять Бога дотримуючись сімох християнських таїнств, звідки й спільна обрядовість Церков. 

І нині ми не сміємо картати своїх духовних попередників за події минулого, розділення церков, релігійні конфлікти та суперечки – за це їх може судити тільки Бог, бо тільки йому відомі усі причини тих діянь. Ми, як істині християни, повинні прагнути і робити все нам доступне для об’єднання Христової Церкви і таким чином гідного віддати хвалу й честь Господу! 

Всечесні Отці, звертаюсь до вас із закликом – об’єднайте Господню Церкву! Православні християни, задумайтесь над усім сказаним, майте мудрість і допоможіть своїм духовним лідерам об’єднати український народ! Бо «…в єдності сила народу, Боже, нам єдність подай!»

Адже Церква має захищати свій народ, а народ – боронити церкву! Тільки об’єднана Христова Церква здатна об’єднати християн. Правдиві ж християни зобов’язані перед Богом захищати Церкву та своїх ближніх і ті дари, що дані нам Господом – свою землю, державу та мову від зазіхання злих сил! 

А «заігрування» з антиукраїнською владою, як нині бачимо, не несе абсолютно ніяких дивідендів УПЦ КП та й УАПЦ, безперечно. Москаль не рахується з чужою йому думкою!

Українці! «Возлюбім друг друга, щоб однодумно визнавати…» і боронитись від зла!

Слава Ісусу Христу! Слава Навіки!

Московський паханат. Лігво зла

Приїзд московського кагебіста-попа-бізнесмена Кіріла Гундяєва в Україну (20-28 липня 2010 р.), його нахабні заяви, перекручування історичних фактів, зневага до українського народу та церкви та плазування перед ним представників антиукраїнської влади, яким належать ЗМІ – це чергова антиукраїнська провокація Кремля! Вона спрямована проти Божих істин та всіх християн-українців, проти українськї нації. Метою приїзду Кіріла є: роздмухування міжрелігійного та міжнаціонального конфлікту в Україні, посилення злоби та ненависті між українцями на основі віросповідання та ослаблення цим українського народу перед агресивною політикою Москви; зазіхання на верховенство російської церкви у духовності українців, що є замахом на поневолення України Російською Федерацією вже на 19-му році її існування. Це підтверджують події у Севастополі під час відзначення Дня Чорноморського Флоту в ці ж дні та недвозначні заяви російських очільників, здача українських інтересів Росії, продаж стратегічних об’єктів української економіки, затягнення України в боргову яму Європи та Азії, і багато іншого… Усе свідчить про прагнення Росії знову відновити свій імперський статус у світі… А становлення новітнього «Союзу» за рахунок України чи інших держав може відбутись відбуватися тільки ціною великих людських жертв. Цього нас навчила історія і повторення цього ми не маємо дозволити! 
Тому, справді Христова Церква буде об’єднувати а не розділяти, навчатиме любові до ближнього, ніколи не чинитиме зла супроти Бога, Церкви та Нації… Це добре розуміє Москва, тому об’єднанню українців у Христі своїм юдиним візитом і прагне перешкодити московський агент «Кіріл». Російська православна церква несе велику загрозу всьому світу, вона, як і будь-яка секта, нині намагається вкоренитись у різних державах, щоб таким чином посилювати вплив Москви на політичну сферу, щоб сіяти розбрат і ненависть між народами. Прагнення Москви утворити новітній «Третій Рим» несе в собі політичну загрозу світовим державам та Вселенській Христовій Церкві, яку, проте, «не здолають ворота пекла».
Антиукраїнська влада, мабуть з необачності й сама визнала те, що візит Кіріла є провокацією. Такий висновок випливає з тексту судової постанови стосовно заборони кримськотатарської акції в Києві: «…проведення будь-яких мирних зборів у період візиту патріарха Кирила може спричинити конфліктні загострення на релігійній основі, протистояння різних церков, і не тільки під час проведення заходів, а і в майбутньому…» (з сайту НКЗУ). Тобто, візит Кіріла Окружним адміністративним судом Києва визнано актом порушення «будь-яких мирних зборів» і то на тривалий час – в Україну московський піп привіз війну! І за це йому немає покарання!..
Російська православна церква, підтримана державною машиною Кремля, вже нині має порівняно великий політичний вплив у світі, як і Константинополь в минулому. І тут варто зауважити, що Церква повинна бути відділена від держави, хоча й має впливати на її керівників, як релігійна інституція, адже навіть управління будь-якою малою групою людей у християнській державі повинно здійснюватись на основі любові до Бога та ближнього. Інакше бути не може, оскільки людина створена Богом, їй дано свідомість та вміння розрізняти добро та зло, отже й можливість діяти відповідно… І, звичайно, «Всяка влада від Бога». Якщо народ побожний та християнський, живе згідно заповідей любові, то і влада у такого народу буде доброю, інакше – бачимо самі, що відбувається в Україні… 
Російська Православна Церква не є і ніколи не була канонічною, оскільки не отримала вільного благословення, хіротонії (рукопокладення) намісника апостола Петра – Папи Римського. Адже саме Російська церква вже після Флорентійського собору (1439 р., коли відбувся остаточний поділ на західну – латинську «католицьку» Церкву на чолі з Римом та східну «православну» з центром у Константинополі) у 1448 р. відкололась від Константинополя та Руської Православної Церкви – від Києва (московськими владоможцями було самопроголошено Московську Церкву, обрано митрополита Йону), як відомо утвореної у 988 р. в Києві. А в 1589 році РПЦ проголосила себе патріархатом з юрисдикцією «тільки на території Російської держави»! Цього ж року (час утисків Константинополя мусульманами) під час візиту в Московщину Патріарха Ієремії ІІ Московська Церква ним була насильно освяченою. До такого вчинку Патріарха змусив цар Борис Годунов, засадивши його в монастир. Тому РПЦ та МП – агресивні антинаціональні тоталітарні секти, впливу яких, на жаль, піддались поодинокі християни в місцях встановлення їх приходів ще радянською та нині антиукраїнською владою! Але, оскільки в цій ситуації вірні Російської Православної Церкви та УПЦ МП були і є справді християнами, робили і роблять добрі справи, дотримуються православних (правдивих) канонів та заповідей, любили і люблять Бога та ближнього і не були посібниками антилюдської влади – то їх буде Царство небесне! 
Повторне ж хрещення, яке практикують московські попи, з метою вербування неофітів (зведених християн української церкви), безсумнівно, є порушенням будь-яких канонів і являється хулою на Духа Святого, що є доказом неканонічності релігійної установи. Так діють тільки секти!
Російської православна церкви та й УПЦ МП завжди використовувались як засіб імперської влади для упокорення народів. Навіть клятий атеїст Сталін використовував її у своїй сатанинській політиці. Бо, звичайно ж, не Бог та Віра була потрібна йому, а засіб управління «тюрмою народів»… Нині історія повторюється у діяльності Кремля та бандитського клану Януковича-Азарова…
Закріплення в християнській Україні «радянської православної віри», яка служила владі імперії, відбувалось насильно та підступом. Це принесло багатотисячні жертви серед українців, арешти та заслання правдивих християн, єпископів, монахів, духовенства, руйнування духовних святинь, закриття освітніх духовних закладів… Історія знову ж повторюється, але вже на 20-му році незалежності! Нині, як і колись, починають горіти українські церкви та переслідуватись українські священнослужителі… Свої ж українці, «охоронці тимчасової влади» - міліція, з п’ятикутними зірками на погонах, за ту мізерну зарплату, що виплачується з податкової кишені українців, стають прислужники московського сатрапа та співучасниками закабалення України «двоголовим півнем», тисячними військами охороняють приїжджого агента Кремля від волі народу, який вже зненавидів рабство… Тут міліція діє відкрито у спілці з промосковськими «козаками»! Українці в мундирах, мимохіть, стають поневолювачами свого ж народу!
Правдива Церква, звичайно ж, побудована на любові до Бога та ближнього! «Батюшки» ж РПЦ та МП в Україні ненавидять усіх свідомих українців, всіляко паплюжать та перекручують українську історію, зневажають українських героїв, українські свята і вчать цьому своїх прихожан. Ця церква, будучи підвладною не Богу, а Кремлю, неодноразово благословляла армію на загарбницькі війни (Афганістан, Чечня, чи Грузія). Піп-Кіріл благословив фальсифікатора, хабарника, кривоприсяжника, українофоба, бандита Януковіча на посаду пРезидента України… І тепер у спілці з антиукраїнською владою все агресивніше зазіхає на українські святині, задовольняючи потреби Москви! Чи можуть ці батюшки бути християнами? Чи служать вони Господу!? Ба ні! Своєю присутністю в храмах, нищених більшовицьким режимом, вони зневажають Бога! Адже ще й нині московський патріархат покриває їх правонаступників КПУ, ПР, СПУ, ПСПУ, проводячи спільні хресні ходи та мітинги…) Ненависники в рясах абсолютно нічого святого не мають в душі, як і їх «прєдводітель» Гундяєв… Тут можна говорити багато, але більше про сутність РПЦ і її філії МП, переконаний, можуть сказати українські духівники, яким і належить робити цю справу! Адже, гріх мовчати на гріх!
Яка то є велика премудрість Божа! Бог знає про наші таємні помисли та кожну нашу дію наперед, і це так аж до смерті. Але в той же час, коли ми також знаємо про це – ми маємо вільну волю обирати між добром і злом, відповідно діяти і так наближатись до Бога. Адже сказано є: «…відплата моя при мені, щоб віддати кожному, яка робота його» (Одкр. 22:12). Тут запитай себе, що я доброго зробив для Бога та ближнього, усіх ближніх, для України? Чи тільки для себе!? Чому я маю робити комусь добре? Тому що ти християнин! Мені ж ніхто добра не робить, Україна мені нічого не дала!? А це вже пошук вигоди для себе, а не християнська мораль – це гріх жити тільки для себе… Живу для своєї сім’ї, дітей, батьків!? А про інших, про державу байдуже!? Чи ти християнин?
Тому не можна бути байдужим до долі Церкви та Батьківщини. Українцям потрібно робити все щоб викурити зло з своєї хати – ворогів Бога та нації – попів-загарбників, слуг Кремлівських карликів!

Слава Ісусу Христу! Навіки Слава!
Слава Україні! Героям Слава!

Аналіз діяльності сект. ХВЄ!

Головна ознака сект – заборона своїм адептам отримувати будь-яку інформацію, 

що ставить під сумніви їх псевдорелігійні вчення…

Остерігайтесь! І будьте християнами!

Виховання толерантності до антихристиянських утворень в Україні має два етапи: перший – предтеча для прокладання дороги наступним – введення у суспільство сект із чітко вираженими ознаками (заперечення канонічних основ Вселенської Церкви – Святої Трійці, Ісуса Христа як Божої особи, заперечення і самого Розп’яття, символу хреста…). Такими є «Свідки Єгови»! Другий етап – закріплення на державному рівні тоталітарних сект, які менш критично виступають проти християнства, і вже не так вороже сприймаються суспільством, а цим ще більше сіють зневіру серед християн. Тому нині більшість свідомих українців вороже сприймають вчення «Свідків Єгови», проте без остраху попадають під вплив інших, не таких злісних ззовні, тому більш небезпечних. Тут мова піде про «найправильніших» сектантів - Християн Віри Євангельської, чиї вчення категорично відрізняються від канонічних і згубно впливають на свідомість молоді та єдність українців через вище названу причину.

Аналіз веду на основі інформації отриманої від спілкування з адептами, перегляду телепрограм та читання газети «Вірую», підбірку якої маю від липневого номера (№7(126) 2009 р.). Саме тут вичитав звернення до голови Івано-Франківської ОДА, Єпископа УГКЦ, архієпископа Івано-Франківського і Галицького з юдиною пропозицією «об’єднати усіх християн у боротьбі зі злом, а не в боротьбі один з одним», що й привело мене до написання даного аналізу.

«Вірую в Єдиного Бога Отця Вседержителя Творця неба і землі» - говорить Символ віри – основа існування істинної канонічної Христової Церкви. «Спочатку було слово і слово було в Бога і Бог був словом». А слово Бога істина! І істина в Бога єдина, а не тисячі, як пропонують нам різні антихристиянські секти, впроваджені в Україні американськими спецслужбами з Брукліна та підтримані свободою віросповідання в Україні. 

Скрізь і всюди присутність сект є дестабілізуючим фактором, фактором руйнації, адже по різному, по своєму трактують Слово Боже, заперечують істинність канонічної Церкви, спотворюють її догми і спонукають християн до сумнівів, нищать віру – основи людського життя. Свою діяльність сектанти підтверджують законодавством України. Але усі українці давно переконані, що ці, неукраїнські по суті, закони їх мало захищають і часто є тільки засобом утисків народу. І той факт, що секти є офіційно визнаними в Україні вкотре доказує гріхопадіння влади.

А обурення сектантів стосовно того, що християнська громадськість не дозволяє їм проводити свої шабаші-концерти у християнських містах і селах поряд з християнськими церквами під час посту є виявом їхньої сатанинської сутності, адже своїми концертами та вченнями вони зневажають піст і віру християн. І як вони можуть обурюватись на тих, що споконвіку молились єдиному Господу, що мають Святу Віру і віддавали за неї життя!? Але, дійсно мають, адже вони згідно «прав людини», прикриваються свободою віросповідання, яка дозволяє навіть сатаністам проводити свої оргії. 

В українців віддавна існує правдива православна Церква, якій не потрібно викривлень та доповнень, бо це веде до сумнівів та руйнації Віри. Проте нині вчення Вселенської Церкви заперечують ті ж ХВЄ. У газеті «Вірую» (№ 2 (133),лютий 2010) у статті «Це страшне слово – «Секта»» сказано, що секта – це «релігійна група, громада, що відкололась від панівної церкви та група людей, що замкнулась у своїх здібностях, вузьких інтересах» і «сьогодні перед лицем закону (і совісті) усі віросповідання рівні. Отже, нема панівної релігії, а значить, немає і груп, що відкололися від неї, відповідно, немає і сект», а далі «… ви або християнин, або фанатик (відповідно сектант) як би ви не називалися: православний, п’ятидесятник, баптист, адвентист…» З цих слів виходить, що сект, які б руйнували християнство взагалі не існує, а якщо і є, то православ’я, що віками вело Україну крізь біди історії нині уже сектанта. І не потрібно вже нам зважати на те, що скрізь по Україні вже тисячоліття відправляються Служби Божі, бо віра християнська нині вже «не є панівною»... (Згідно антихристиянських та антилюдських законів, запроваджених антиукраїнською владою це дійсно так). 

Християнська мораль була провідником українського народу від часів Володимира Великого і до наших днів. А секти ж, насправді, є її противниками, адже перечать вченням "Церкви, яку повік не здолають ворота пекла". Усі секти є «церквами антихриста», адже, шляхом обману і підкупу, «атак любов’ю і турботою» руйнують душі безвольних християн. Вони так само, як і радянська атеїстична система виступають проти символу розп’яття, Святих ікон, Святих Таїнств та Матері Божої – заступниці українського народу, вони є десакралізаторами, адже насміхаються з найсвятіших основ християнства: святих, монахів, священників, відкрито зневажають Церкву та її їєрахів, священиків, рукопокладених Ісуса Христа… Шукаючи скалку в чужому оці, не бачать колоди в своєму… 

Висловлюючи спротив Христовій Вірі, сектанти намагаються знайти «найаргументованіші», часто кумедні, брехливі та абсурдні твердження й абсолютно відмовляються від розуміння думок усталених віками – протилежних тим, що втовкмачені у їх голови. А сказано в Катехизмі, що «Спротив пізнаній правді християнської віри є гріхом проти Святого Духа, якому немає прощення і для грішника – місця в раю»! Проте, Катехизм не є авторитетною книжкою для сектантів. А вірних греко-католицької Церкви вони, наче ненавмисно, як далекі від релігієзнавства неуки, насмілились назвати «…найбільш неправославною релігійною групою в Україні…» («Вірую», №11(142), листопад 2010)

Свою антирелігійну діяльність виправдовують досконалим знанням Біблії, часто перекручуючи її вчення. Але всім відомо, що не знання мають керувати людиною у духовному житті, а саме віра, навіть за відсутності знань. Адже в минулому віра людей була набагато міцнішою аніж нині як і любов до ближнього, проте Святе Письмо було, мабуть, тільки у священиків чи найосвіченіших людей. Та й не кожен вмів читати! Але вірили і жили по-християнськи. Так християнину необхідно читати Євангеліє і цим укріплювати віру, але ж не фанатично "досліджувати" та ставити її вчення під сумнів та сіяти сумніви в інших чим займаються сектанти! Трактування Біблії належить тільки посвяченим на те - священикам! 

Присутністю в суспільстві та псевдохристиянською діяльністю сектанти перечать основам існування держави, християнству та вченню Біблії взагалі, вириваючи з неї цитати, що начебто підтверджують їх «науку». (!) «Коли хто що відійме від слів книги пророцтва цього, то відійме Бог частку його від дерева життя, від міста святого, що написане в книзі оцій» (Об’яв. 22:19). 

Сектанти відсторонюються від участі у владі, вибрах! Уся влада, за їх переконаннями, покладається на волю Бога та… їх бездіяльність. Тобто, розвиток та існування сект у державі є одним із факторів усунення народу від влади. І тому їх існування є вигідним для режиму внутрішньої окупації, який прагне оволодіти усіма сферами життя суспільства.

Запровадження в Україні сектантських структур, що основним завданням мають пацифікацію (обеззброєння, знесилення) держави, є відверто антиукраїнською діяльністю. Не розуміють того, що Батьківщину, на якій вони народились, яка Богом дана українцям потрібно захищати від зазіхань загарбників. Називаючи себе «християнами», вони відмовляються від наслідування життя Ісуса Христа, який життя своє віддав за спасіння Світу, заперечують святість його послідовників, що теж жертвували життям за Віру та ближніх. Антиукраїнський режим, представлений у владі, для обезсилення українського народу, згідно релігійних переконань, створив ще й відповідні умови, дозволивши сектантам проходити альтернативну (невійськову) службу (за вченням слуг антихриста брати зброю до рук не можна, захищати ближнього і покласти душу за нього теж). Та коли б більшість українців стала прихильною до сектантських вчень (існування і захист держави покладають на волю Бога, що є гріхом), то наша держава потрапляє під вплив інших держав. Походження ж сект - з Європи, Америки, Росії. Виступаючи проти насилля, за висловлення християнином свого ставлення до гріха, адепти сект часто погрожують звернутись до міліції, силову сутність якої, заперечують! Тут вони явно «не підставлять другу щоку», як проповідують, а під захистом правоохоронців продовжують робити те, що є ворожим християнству! Так силові органи, які утримуються за рахунок податків українців, підкоряючись антиукраїнським законам, стають бичем на плечі християн!

Секти виховують рабів, чим несуть велику загрозу для держави. До глибини душі мене обурила стаття з виховання рабодухості! Тому хочу прокоментувати її, що так і називається «Раб Онисим» (газета «Вірую» №7 (126), липень, 2009). Отже, це розповідь про дівчинку Галю, яка без дозволу взяла братову гру і загубила її. Шкодуючи про свій вчинок дівчинка згадує напуття батька, який перед вечірньою молитвою повчав її посланням Апостола Павла до Филимона про «негідний вчинок» раба Онисима, який начебто забажав звільнитись від свого господаря Филимона і потрапив у тюрму. Як виявляється з розповіді -  господар був християнином і в його домі навіть була церква. Тому автор сім’ю рабовласника називає благочестивою, а серце ж раба – черствим, оскільки, той знав про Христа, і втікаючи від пана, забрав із собою цінні речі з наміром «продати їх і на ці гроші жити».  Тут не зрозуміло звідки ці дані в автора! Яка ж тут заміна християнських понять! Іменування рабовласника «благочестивим християнином», а раба – «грішником» через те, що той втік від свого поневолювача забравши те, що належало йому!? Припускаючи дійсність історії про крадіжку, думаю, що тікав раб від ненависної йому  долі, та й не вкрав він нічого, а тільки забрав те, що по правді заробив. Проте, чи могли ті коштовності бути відшкодуванням моральних та фізичних страждань Онисима за роки рабського життя!? Біблія вчить, що кожна людина на цьому світі за волею Бога народжена вільною! Тому будь-яка людська праця має бути оплачуваною, інакше - гріх. А за вченням «євангелистів» - це не так!

Далі, потрапивши у в’язницю, раб Онисим зустрівся з «великим апостолом Павлом», який теж сидів там. Проповіді Апостола, начебто, змусили раба покаятись, зізнатись у «гріху». Виявилось, що Апостол Павло дуже добре знав того рабовласника, тому «…написав йому невеликого листа і передав з Онисимом. У ньому він просив Филимона, свого друга, прийняти Онисима вже не як раба, а як брата, тому, що він також любить Господа. І ще Павло написав: «Коли ж він чим скривдив тебе або винен тобі, - полічи це мені…я віддам…». 

І Онисим, який тепер став «християнином», змушений був повернутись до свого пана, «попросити прощення за крадіжку і негарні вчинки». Тут раб, визнавши свої «гріхи», має покоритись та повернутись у рабство!? Проте в рабстві він ніколи не зможе реалізувати себе, задовольнити своїх матеріальних, духовних чи культурних потреб! Чи, може, йому, рабу, цього вже не потрібно, бо він приречений бути тільки слугою!? У рабстві він – безініціативна робоча сила! У рабстві людина перетвориться на худобу, а для худоби немає місця в раю... 

«…Напевне, і Онисиму добре стало жити і працювати у Филимона», - подумала Галя, щасливо усміхаючись…», бо вона «покаялась» і про свій поганий вчинок вирішила розповісти братові. Їй тепер легше стало, а Онисиму й далі прийдеться бути рабом…

Скільки лицемірства…Тут бачимо, що для сектантів вже немає нічого святого і, навіть, Бог стає розмінною монетою у житті підневільних, а Святий Апостол Павло в цій історії стає олігархом. Хоча сказано Апостолом Павлом "Я віддам", щоб тобі не казати, що ти навіть самого себе мені винен" (Послання до Филимона, 1:19)   Всі ж християни й нехристияни, виходить, повинні бути рабами тих, що сповідують віру рабовласників. У цьому прослідковується вчення Талмуду жидів-сіоністів про те, що «християни створені, для того щоб служити і бути слугами жидів». Отже вчення сектантів є тільки засобом сіоністів (що фінансують діяльність сект) для поневолення народів. 

Не будучи безгрішним все ж хочу дати дати читчам кілька порад: остерігатись фальшивих вчень, що звідусіль ллються у душі християн; не боятись дати християнську відповідь; звичайно, бути нетолерантним до гріха (всупереч антихристиянському закону), скрізь і всюди противитись його впливу; як мінімум – не мовчати на гріх, а по можливості нищити сатанинську літературу та засоби одурманення – робити все для свого захисту, захисту рідних і близьких від зла. А ще – потрібно молитись за грішників та навертати їх на правильний шлях. Бо інакше, гріх буде поширюватись дальше, захопить нові людські душі, і в цьому буде провина того хто це свідомо допустив. Тут християнський Катехізис каже, що дозволяти гріх, мовчати на гріх і не карати за гріх також є гріхом. Тому не чиніть гріха!

Але, якщо нечистий вже надто сильно тягне вас до читання газети «Вірую» та проповідей для рабів, то читаючи їх, виховуйте в собі ненависть до рабства та бажання волі. Адже всі люди створені Богом за його подобою, тому усі християни можуть бути тільки рабами Господа, дотримуючись заповідей даних людині, але ніколи рабами інших людей. Усі християни мають наслідувати Ісуса Христа, який з великої любові до людства віддав своє життя за нас, визволяючи християн від рабства гріховності. Проте, це заперечують сектанти, перекручуючи слова Євангелія і кажучи: «Хто покоренний – той спасенний». Перед ким покорений? Схаменіться! Гріх коритись гріху!

Секти є наднаціональними та антинаціональними структурами, оскільки їх «наука» вчить того, що всі люди – це діти Божі, тому віра має об’єднувати усіх людей світу в єдину християнську сім’ю. І люди не повинні відрізнятись між собою жодними національними особливостями (відображається у стилі одягу). Тут секти знову стають засобом імперіалістів. Звідси й поширення сектантської російськомовної літератури! А збільшення кількості представників інших національностей, особливо іншого кольору шкіри, в Україні, відбувається пропорційно поширених сектантських «вчень»! (Я не расист)

Школа. Секти у своїх псевдовченнях практикують дебілізацію та одурманення молоді. Це відбувається через відштовхування учнів від навчання, оскільки сектантські проповідники вкладають у голови своїх адептів переконання, що світська наука є не потрібною у житті, а єдиною і головною книжкою для усіх має бути Біблія, а сектант обов’язково має бути її «проповідником». Під впливом сект багато талановитої молоді залишають шкільну науку, здобуває якісь «звання» чи ступені «богослова», стають «духовними яничарами» та йдуть проповідувати антихристиянські видумки! За їх переконанням жінки мають працювати виключно в домашньому господарстві, а чоловіки фізично працювати для добробуту сім’ї. Тому найбільшою «мрією» учнів з числа більшості сект є: для дівчат – закінчити школу, вийти заміж і народити дітей; хлопців – закінчити школу та поїхати на заробітки (працювати на когось мудрішого, бути рабом, в основному у сфері будівництва). Проте, заробивши гроші, не всі вони відмовляються від благ цивілізації і часто прагнуть володіти досягненнями інтелекту людини: електрикою, побутовою технікою, телефонами та автомобілями, для обробітку землі використовують трактори, свою «науку» викладають на сторінках Інтернету, виступають по телебаченню та радіо, друкують літературу... По волі Божій усе це створено людьми, а не Богом. Не вкладається у голови сектантів те, що коли б усі «покаялись і ввірували» та полишили земну науку, то не було б кому вчити дітей та розвивати господарство, цивілізація повернулась би в кам’яний вік і світ захопив би хаос. Вони забувають чомусь «Притчу про таланти.» (Мт.25,1:14-30) Адже таланти дані людині Богом для того щоб їх вдосконалювати а не занедбувати!

Відмова від вивчення історії (через те, що часто її творення будувалось на основі християнства і перечить «вченням пастора») веде до втрати свого зв’язку з минулим, що денаціоналізує та руйнує внутрішній світ людини. 

Незадовільна поведінка та невихованість дітей сектантів має два фактори: перший – вони не є хрещеними і за свою поведінку не відчувають ніякого обов’язку перед Богом; другий – через «релігійні переконання» відмовляються від участі у проведенні виховних заходів на християнську тематику (і не тільки) у школі; третє – відсутність виховання в сім’ї, де батьки самі не виховані в дусі християнства. Такі християнські поняття як любов, мораль, чесність, послух та ін. не прищеплюються дітям вдома, школа теж безсила у боротьбі з єрессю! 

За повного сприяння влади відбувається поширення алкоголізму та куріння! Сімейні та матеріальні проблеми українці намагаються заглушити алкоголем. «Неспроможність» у боротьбі з наркотиками (часто співучасть влади у цьому бізнесі) веде до збільшення кількості наркозалежних. Про здоровий спосіб життя людей влада не дбає. І тут сектанти у своїй риториці шкідливі звички, що не мають альтернативи, трактують, як гріховне та нехристиянське життя людей, що не приналежні до їх релігії. (В Євангелії ніде не сказано про заборону куріння та вживання алкоголю, адже вживати і бути п’яницею – це не одне і те ж. Навіть Ісус Христос вчинив чудо, перетворивши воду на вино). Відповідно свою «релігійність» вони демонструють через утримання від споживання алкоголю й куріння, що мимоволі викликає заздрість у жінок християн. Та й найчастіше свої вчення шляхом матеріальної підтримки вони нав’язуються саме неадекватним та безвольним людям з числа п’яниць та наркоманів у важкі моменти їх життя, що пізніше демонструють як «чудо спасіння грішника» і свідчення «віри»... Лицемірно! Проведення ж сектантами різноманітних масових заходів, концертів спрямованих проти абортів, наркоманії, шкідливих звичок, навіть виступ проти содомії завжди має за мету одне – втягування у секту все нових і нових жертв з-по-між християн. 

Секти є потужними бізнес-структурами, адже усі їх адепти змушені кожного місяця приносити десятину із своїх прибутків. Пастор, звичайно ж, володіє всією інформацією про доходи зомбованих «вірних» і скрити «від бога» рівень прибутків неможливо. Тому секти й мають змогу матеріально допомагати одиноким, вдовам і сиротам у важкі хвилини, перевербовуючи їх до себе. Вони масово друкують та поширюють літературу, на телебаченні (яке є недешевим) демонструють свої псевдорелігійні програми, рекламуючи себе! В центрі Івано-Франківська з екрана на Вічевому майдані за немалі гроші, звичайно, рекламується програма «Вірую». Але Бог реклами не потребує, Бог – це не товар… А тут гроші роблять гроші!

Співжиття груп людей, приналежних до різних релігійних конфесій під захистом «свободи віросповідання» призводить до взаємного знищення духовності! Сперечаючись на духовну тематику і ті і інші відчувають сумніви, а не Віру. Потім у таких колективах, за трактуванням сектантів, відбуваються «утиски» і нетолерантне ставлення до їх релігійних поглядів, що має наслідком вилучення християнської символіки з громадських місць і переслідування християн за їх переконання. Такі факти нині часто зустрічаються у ліберальній Європі та Америці, вже подекуди й у нас… 

Християнська релігія, в Україні, мабуть, найміцніше стоїть саме в західній частині, (адже на сході діє інша секта – п’ята колона ворога московський патріархат)… Тут на захисті духовності та національних особливостей стоїть переслідувана всіма окупантами Греко-католицька Церква, на яку, очевидно, покладена місія об’єднати воєдино православну та католицьку церкви. І тому, впевнений, що за сприяння режиму внутрішньої окупації, саме на західних теренах України найбільшого поширення набирають різні антихристиянські секти, «твердині» яких стоять вже мало не в кожному районному центрі західних областей. Їх лженаука систематично ллється в душі християн з екранів місцевого телебачення та радіо переважно у вечірню пору та вихідні – в час, коли втомлені християни-робітники повертаються з роботи, та мають необережність побачити чи почути їх «науку». Скрізь і всюди, містами і селами розповсюджуються сектантські газети й брошурки; – і тут нечиста сила, як і годиться їй, часто чинить свої чорні справи під прикриттям ночі (в селах, де християнська мораль порівняно міцніша й християни не бояться давати відсіч нечисті), або в темних перевулках – в містах. 

Віками в церквах християнських держав відбуваються Служби Божі, Сектантські ж «служіння» нечистому проводяться на зібраннях (зборах), де в голови адептів вкладаються засоби та способи руйнації віри християн, сіються сумніви через перегляди фільмів знятих для нас переважно в Америці та Росії, відбувається обговорення та пошук «свідчень» приналежності секти до Бога. Але ніхто там не служить Господу! У місцях, де секти набирають активності, а їх псевдовчення захоплюють душі християн, вже нині закриваються Християнські церкви. Натоміть мирно уживаються «зали царства», «доми молитв», «євангелізаційні центри» звідки й далі шириться єресь духовних яничар…

Вчення антихриста вкладаються у голови сектантів виключно у вузькому, закритому від суспільства колі, тому ми навіть не завжди можемо пізнати те, яка ненависть у їх серці плекається до істинних християн, борців зі злом. Проте у спілкуванні з ними про духовність, їх внутрішня лють відображається в очах, що можна побачити трішки напруживши увагу. По правді «злі вовки криються у овечих шкурах». І за масою цитат з найсвятішої Книги Євангелії та слів про любов і спасіння, насправді ховається злоба й ненависть. Адже вони вже нині бачать свої провини перед Богом та ближніми, але через гординю не каються і далі тягнуть християн за собою...

«Визнаю єдине хрещення на відпущення гріхів». Секти ж різними спокусами спонукають людей вдруге прийняти «хрещення» – «покаятись і ввірувати», після чого їх адепти можуть іти на поклін дияволу у будь-яку іншу єретичну структуру: п’ятидесятники, адвентисти, баптисти… Тільки заходити у святу православну чи католицьку церкву їм після цього не можна – нечиста сила не пускає. «Бо там є ідоли» – ікони та Святий Хрест. І, як доповнення до Символу віри, є слова: «Хто візьметься сповідувати іншу віру і навчати її інших, нехай буде проклятий. Анафема!» 

Чи проповідують вони християнство!? Сумнівно, адже Україна до нині була християнською державою! Отже, якщо сектанти, що називають себе християнами, і справді були б ними, то ішли б проповідувати християнство у нехристиянські держави, і не спонукали б християн-українців до сумнівів у Вірі!!! Проте диявол їм такого завдання не ставив! Назва ж «віруючі», як себе називають деякі сектанти, викликає запитання: «У кого ж вірять і кому вони поклоняються!?» Згідно поданого аналізу відповідь очевидна!

Також в Україні презентуються східні релігії: різноманітні практики, медитації, гімнастики, фен-шуй, чжун юань цигун, хатха-йога, єдиноборства, в основі яких є самозаглиблення, також згубно впливають на свідомість українців. 

УПЦ МП також є сектою, оскільки практикує надання другого хрещення християнам! УПЦ МП під керівництвом кагебіста «Кіріла» (Гундяєва) та під диктовкою Кремля є одним з головних центрів нищення духовності та України, адже вона, як ніяка інша «тежхристиянська» структура найбільше поширена в нашій державі та активно сприяє її руйнації. Її життя на Україні все частіше демонструється українцям через телебачення, що належить неукраїнській владі! Споконвічні християнські святині, нині знаходяться у руках цієї п’ятої колони ворога і вони стають об’єктом демонстрації начебто християнського життя українців! «Патріарх» церкви чужої держави Кіріл, а насправді резидент Москви навіть благословляє «нашого» пРезидента Януковича! Та не скрити загарбнику своєї суті – того, що більшість «батюшок» московської церкви, є злобними українофобами і зневажають ту державу яка їх годує, вони з ненавистю ставляться до всього українського - історії, звичаїв і традицій, героїв українського визвольного руху, не поважають українську мову… А де ненависть – там немає любові. І, оскільки в основі християнства стоїть любов, то релігія, яка керується ненавистю не є християнською! 

«Вірую в святу соборну апостольську Церкву». Хто дійсно вірує – той не має мати сумнівів стосовно Її побудови, ніхто не має стояти на шляху єдності, поширювати розкол і заперечувати вчення. Для цього Христова Церква ж, як і будь яка суспільна група, повинна мати єдиний центр і єдиного пастиря, що забезпечить єдність усіх у вірі та утримає їх від викривлення християнських догматів і зародження сумнівів (єресі). Тому лицемірною є думка про існування церкви незалежної від своєї основи – Ватикану. Об’єднанню ж церков у нашій країні перешкоджає гріх – гординя духовних лідерів, що не можуть долучитись до Вселенської церкви, визнати основу єдиного Риму (суперечать собі, адже є Другий і Третій). А це вигідно тільки нечистому, бо сектанти вже нині представників православної конфесії Христової Церкви пробують прирівняти до себе…

Догми Христової Церкви були затверджені на Нікейському соборі ще в 325 році багатьма послідовниками апостолів Христа і, звичайно, укріплювались в часи, коли відступники, подібні Арію та Лютеру, намагались Її знищити! Адже сказано було словами Святого Письма: «Тримайтесь передань, яких ви від нас навчилися чи то усно, чи то листовно (2 Сол. 2:15). Єдиний центр усіх церков, беззаперечно, має бути у Римі на камені Святого Апостола Петра. Бо, як отара овець потребує вмілого і гідного пастиря, так і церква має мати єдине керівництво («Правдива віра», Й.Сліпий).

«Стережіться фальшивих пророків, що приходять до вас в одежі овечій, а всередині хижі вовки. По їхніх плодах ви пізнаєте їх» (Мат. 7:15-16). А плоди сектантів ми бачимо! 

І ще, про ознаки кінця світу! Ісус Христос каже: «Постане багато фальшивих пророків, - і зведуть багатьох» (Мат. 24:11) Отут ми точно можемо бути впевнені в правдивості Католицької (Вселенської) Церкви, яка утворена ще від рукопокладення Ісуса Христа. Тільки вона єдина діє від початків християнства і до наших днів (які мають ознаки кінця світу). Різношерсті ж протестантські утворення з’явились у часи Реформації (ХVI ст.!) від вимислів людини – безбожника Лютера й особливо злісно проводять свою діяльність з початку ХХ століття й до нині! 

Тому, той, хто перешкоджає об’єднанню церков у Єдину Помісну Українську Церкву, той виступає проти вчень християнства, той є хрестоборцем. І, з любов’ю до ворогів, потрібно боротись за їх спасіння! Це є велика боротьба добра і зла! І місце християнина в цій борні й визначатиме його життя після смерті. Адже, «Хто ж не протистоїть злу – той зло підтримує»! Тому, дорогі брати українці, «Не бійтесь ворогів: Господь, Бог ваш, що йде поперед вами, він сам воюватиме за вас! (Втор.1:29,30). 

Режим внутрішньої окупації у спілці з дияволом вправно робить свою чорну справу! Але не знищить він Церкву Христову, бо багато ще в Україні є правдивих християн! Багато є послідовників Ісуса Христа і ще більше з’являється у нинішній час утисків та переслідувань. Багато є людей, що з почуття великої любові до ближнього своє життя готові віддати за Віру та Батьківщину, наслідуючи Ісуса, розп’ятого на Хресті. І всі віруючі, хто розуміє ці небезпеки, має стояти у лавах захисників Бога та України, виборюючи свободу для християн. Тому справжні християни скрізь і всюди мають керуватись Божим словом, адже кожний смертний суджений буде по вірі та вчинках його, що керовані вірою, адже «віра без діл мертва». Кожен християнин має сприяти об’єднанню церков і допомагати в цьому своїм духовним лідерам. Відповідно, будь-як – словом чи ділом усі мають противитись нечистій силі, що прагне знищити духовність українців. Інакше на фальшивих вченнях, без віри в Господа, без християнського життя на основі любові, людство перетвориться на легко керовану масу, яку чекатиме пекло... 

Тому проти всього зла, що нині нав’язується українцям дияволом – агентурою сходу і заходу, християни повинні займати єдину позицію – опозицію… А духовний провід має об’єднати Христову Церкву! Це об’єднає українську Націю! Амінь!

Слава Ісусу Христу! Навіки Слава!

Україні! Героям Слава!

P.S. Усвідомлюю, що написане стане ще одним засобом християн у боротьбі зі злом! Але чи виникало б це протистояння, коли б не було відступників у християнському світі та не поширювались їх фальшиві вчення? Чи була б Інквізиція, коли б не єресь Мартіна Лютера? І чи була би Велика Французька революція і мільйони жертв? Чи була б нині обезчещеною християнська Європа, якби не вони? Ні, адже Церква була б єдиною і християни були би дружніми і сильними в любові до Господа та спротиві злу!

На людей, приналежних до сект, зла не тримаю, адже вони є жертвами… Свободу совісті визнаю – хочете в пекло, ідіть! Хоча ця стаття є застереженням від гріхопадіння! І не можу я спокійно дивитись на гріхопадіння ближніх та «чекати спасіння». Хотів би, щоб християни зрозуміли усю небезпеку та словом чи ділом протиставитись гріху, тоді його вплив буде зведений до мінімуму... 

Звертаюсь до сектантів усіх напрямків та видів: Якщо справді вірите (по-своєму) – вірте собі… Але перестаньте поширювати свої псевдовчення (газети, теле-, радіопрограми), заперечуючи основи Вселенської Церкви святі для християн, адже так ви стаєте ворогами Бога та ближніх – ви не приносите мир (у чому переконані), а сієте ворожнечу між людей, нищите душі, руйнуєте державу, ви робите зло! А усіх нас судитиме Бог, Справедливий Суддя, що за добро нагороджує, а за зло карає!

І знайте, практика показує що для реабілітації та відновлення свідомості колишніх сектантів та повернення їх в лоно Святої Церкви потрібно від двох до п’яти років! Адже, навіть найаргументованіші докази Христової Віри не здатні змінити їх переконання, через що вони, уникають відкритих дискусій з духівниками. Тому тільки велика й міцна віра може спасти грішників, а не лише знання Біблії!

І головне, якщо в Україні та світі справді існує свобода слова, то перешкод для поширення статті у ЗМІ не має бути, адже то вже залишається право вибору людини – чи бути їй християнином, чи іти в секту. Інакше, утискаються мої права, як людини і християнина, на свободу слова! Адже відомо, що вченням сектантів немає перешкод в нашій державі та світі! І тут стоїть питання чи свобода слова, віросповідання та політичний плюралізм і толерантність не є засобом боротьби з християнством!? Адже від часу проголошення Незалежності, від самих початків нашої «правової» та «ліберальної» держави, що наслідує «правову» Європу й Америку, християнська мораль та правдивий націоналізм зазнають масової цензури! 

Ні сектам, ні дехристиянізації християнської України!

2009 р.

ПРОГРАМА «НАЦІОНАЛЬНА ГРОМАДА» складена на основі "Програми реалізації української національної ідеї в процесі державотворення"

„Шляхетність, мудрість, відвага – три основні прикмети володарської кляси… шляхетного не підкупиш, мудрого не обдуриш, мужнього не злякаєш!”
Д.Донцов

Упродовж століть український народ боровся за своє національне і соціальне звільнення, за право бути господарем своєї долі на рідній землі, за свою державу. Цілком реальним здійснення цієї мети було в ХХ столітті. 
Однак перша спроба українців створити власну державу після падіння царизму в Росії не вдалася через те, що тодішній соціал-демократичний політичний провід не зумів ідейно об’єднати народ, й Українська Народна Республіка спливла кров’ю на зовнішніх та внутрішніх фронтах, а Україна була поділена між чотирма окупантами. 
Другою спробою було проголошення 30 червня 1941 року Акту про відновлення української державності. Півтора десятиліття кращі сини й дочки України під проводом Організації Українських Націоналістів вели героїчну збройну боротьбу за свободу і державність України проти німецько-нацистської та російсько-комуністичної імперій. Але сили були нерівними, продажний політичний Захід своєю політикою невтручання розв’язав руки московським катам, і ця друга спроба утвердження української державності теж була втоплена у крові.
Третя хвиля української національно-визвольної боротьби, очоленої на цей раз лідерами-демократами, піднялася в кінці 80-х – на початку 90-х років і завершилася проголошенням незалежності України та створенням космополітичної Держави Україна. Але українська нація на рідній землі й надалі залишилася бездержавною і підневільною, грабованою і нищеною внутрішніми і зовнішніми хижаками, а Держава Україна неухильно скочується до статусу безправної неоколонії – під постійною загрозою знову стати часткою російської імперії. 
І нарешті так звана «Помаранчева революція»! Її метою і результатом стало масове розчарування та зневіра українського народу (що нині робить його легкою здобиччю для загарбника) та зміна людей в антиукраїнській системі. Для здобуття одним із кандидатів (неукраїнським, проєвропейським) голосів на виборах було використано частинку національної ідеї – єдність українців («Схід і захід разом») та ідея справедливості («Бандити сидітимуть у тюрмах»). І, оскільки орієнтація технологами була спрямована на грішну особу, а не на національну ідею, то той, за кого стояв «майдан», таки став «нашим президентом»! Було змінено людей в системі, але не було змінено систему влади і головне прагнення українців – справжнє народовладдя не було реалізоване. Українці так і не отримали справедливості – бандити сіли в крісла, а нині, як наслідок, зайняли найвищі посади. 
Чому так сталося? 
Головною проблемою нинішнього державного будівництва є відсутність узаконеної й усвідомленої цілим суспільством ідеології державотворення, яка б визначала основні цілі суспільства та шляхи їх досягнення. 
Другою визначальною проблемою є те, що в основу українського державотворення з самого початку були закладені й узаконені як пріоритетні запозичені доктрини (соціал-демократія, лібералізм, псевдогромадянське суспільство, космополітизм, капіталістичний ринок, тощо), а не ідея державності української нації – не українська національна ідея. 
Третя проблема – воля народу не стала визначальним фактором, а сам він – головним суб’єктом державної політики. Є невідкладна потреба у створенні всеохопної системи українського національного народовладдя. 
Саме тому в Україні боротьба за владу ще не стала боротьбою за Україну – за відродження, розвиток і добробут української нації, за її самоутвердження у всіх без винятку сферах життя, за державне гарантування її гідного майбутнього. 
Тому, роблячи вибір за кого голосувати потрібно орієнтуватись на того, хто робить внесок побудову Української Національної Держави! А це – об’єднання громади навколо національної ідеї. Тільки тоді буде задоволено потреби населення через вплив громади на владу (на сільську, міську, районну, на мене чи того, кого вважатимете за достойного). Об’єднані місцеві громади мають впливати на столичну владу, і так до здобуття, закріплення і розбудови національної держави. Тільки державність української нації (близько 80 % народу) на українських землях, запевнить українцям гарантований розвиток, усім громадянам України (усіх національностей, що сприяють українцям у побудові нашої держави теж) – всебічну Свободу, Справедливість, Добробут. 
Дбаючи про добробут і свободу (яка не перечить християнській та людській моралі) жителів села, міста, району, області, України, кожен обранець має систематично інформувати громаду, якій залишається судити його діяльність!!! 
Отже, «Ніхто не зможе ощасливити народ без участі самого народу!» (В.Іванишин). Тільки, проголосувавши на виборах за того чи іншого кандидата, та не вимагаючи від нього справедливості, громада створює передумови для зловживання владою! А в цій антиукраїнській системі своєю байдужістю та відстороненням від вирішення своїх проблем, громада робить беззахисними своїх обранців перед вищою владою! Та, в свою чергу, будь-яку чесну людину зробить таким же злодієм! Тому необхідним є вплив виборців на «вибраних» (і вдень і вночі) та допомога їм у різних ситуаціях, що й означає «влада народу» - «демократія». Влада й громада мають бути як одне ціле! Тоді влада забезпечить благоустрій (села, міста, держави), соціальні виплати, комунальні послуги, зарплати, ціни і все, чого потребують українці для гідного життя!
Утворення і діяльність національних громад та їх об’єднання у єдину дієву структуру Націю, що здатна завжди і всюди захищати свої права, є мрією багатьох поколінь українців, які віддали свої життя за незалежну державу. І цьому їм завжди заважали вороги (свої і чужі), які, чомусь, обирали хибний шлях, розділяючи … 
Так і на нинішніх виборах – українські громади розділені усіма бажаючими дорватись до владного корита, розділені псевдоідеологіями, сіється ненависть, зникає любов… Хтось голосуватиме за «свого», за «сильного», хтось за «сто грам», інший за гроші, за гречку, ще хтось – за пусті обіцянки… І так кожен кандидат чи партія своїм «шматком гнилої ковбаси» розділяє громаду! У результаті, якщо хтось безідейно проходить до влади, то реалізовує її відповідно до того, як за нього голосували – хто «за», «проти», «утримався»… Тому громаду може об’єднати не людина, яка є грішною і вразливою, а ідея, яка є вічною. І якщо вже обирати когось – то без сумнівів і всією громадою, захищати і допомагати їм теж разом! І тут в своєму виборі усі християни мають керуватись виключно своєю совістю, а не через «подачки з панського столу» чи іншими мотивами! І ставка на виборах ЄДИНОГОЛОСНО має ставитись на ту партію чи людину, яка пропагує національну ідею, а не себе та соціальні блага, як «порятунок для народу», бо то є обман! (Гасло однієї псевдо націоналістичної партійки: «Хто, як не ми?» Відповідь: «Тільки український народ!». Інші ж обіцяють робитимуть дорогу, паркани, туалети…) А щоб була єдність і справедливість, то кожен українець (кандидат чи ні) безкорисливо має агітувати і пропагувати національну ідею, а це буде найкращою агітацією за ту партію, людину чи організацію, яка іде до влади під її прапором! І тільки тоді народ доб’ється від своїх обранців справедливості! 
Національна ідея – ідея єдності. І з усіма ворогами нації під покровом Матері Божої єдиним фронтом боролись наші попередники: козаки, гайдамаки, січові стрільці, зрештою, ОУН та УПА під проводом Степана Бандери. Саме іменування «бандерівець» для кожного свідомого українця було і є найвищою відзнакою, ознакою честі, мужності, незборимості, сили духу, символом боротьби за волю. Їх люто ненавидять вороги та возвеличують свідомі українці. Перших вони не бояться, від других не чекають «ні слави ні заплати»! Вони безкорисливо і безстрашно змагають за добробут українців, за Україну, адже вони знають, що «нація не здобуде нічого, якщо буде боротися лише за ЩОСЬ (за зменшення цін на газ, за звільнення Табачника, за «секонд хенд»…), а не за ВСЕ, що їй належить – за свою національну державу» (В.Іванишин). І мрією Провідника Степана Бандери була «боротьба мас», боротьба всього українського народу за найвищі ідеали – за самоутвердження себе на своїй землі. І тому нині боротьба за єдність має вестись не тільки на виборах, а завжди і всюди. Адже вибори пройдуть, і їх результатом має бути не прихід до влади «своїх» або «чужих», а об’єднання громади у християнській моралі та національній ідеї, і від цього здатність народу впливати на владу. Інакше, відхід від основ існування державності і далі буде причиною нових бід українців!
Тому всі мають усвідомити себе будівничими свого села, міста, тієї держави, яка забезпечить добробут і процвітання нації – усіх «мертвих живих і ненароджених українців». Тому тут, найперше, потрібно пізнати і сформувати своє ставлення до національної ідеї, самої ОУН та УПА і визначити своє місце у нинішній безкровній боротьбі! І в цьому кожен християнин має керуватись своєю совістю, знанням історії та ідеології українського націоналізму, але точно не радянською пропагандою, у якій «бандерівці» були бандитами та ворогами українців! А не знаючи цього, просто вірити, що вони були героями, адже вмирали не за шматок ковбаси чи соціальні гарантії для своїх сімей, тим більше за те, щоб хтось з них став президентом, вони вмирали за майбутнє, за наше сьогодення! Тому й прагнути бути націоналістами мають усі їх нащадки! І тільки здобута національна держава забезпечить добробут нації! Це і буде подякою тим людям, що вмерли за неї!
Слава Україні! Героям Слава!
Готуючись до виборів, згадаємо тих місцевих «лісових хлопців», що асоціювали себе з УПА й чинили беззаконня, не знаючи ідеології; хто тікав до лісу щоб не іти до армії (чи то радянської чи української), або загони НКВД, які під виглядом УПА дискредитували українських повстанців! Вони ніколи не були націоналістами! Якщо їх та зрадників-сексотів тоді не покарала «бандерівська рука» тут на землі, то Бог, Справедливий Суддя, покарає їх на тому світі! 
Про це також мають пам’ятати усі нинішні: 
- Політикани, що шкодять своїй нації, відводячи українців від національної ідеї, знову і знову розділяючи їх; 
- Запроданці, які за тридцять срібняків продають душу дияволу, голосуючи за ворогів української державності; 
- Брехуни, що агітують за ворогів, вихваляючи та захищаючи їх, а взамін отримують гроші, вкрадені в українців; 
- Можновладці, що використовуючи владу, дану йому народом, роблять перешкоди у побудові української національної держави; 
- Безликі й безчесні пристосуванці, що з допомогою ворога намагаються добратись до корита, щоб і далі годуватись за рахунок пограбованого народу; 
- Махінатори-фальсифікатори, що чинять беззаконня, фальсифікуючи волевиявлення українців;
- Правоохоронці, що не виконують своїх обов’язків перед народом і не захищають його від зловживань та порушень злочинців, всупереч даній присязі.

Ви робите шкоду українському народу! І за це спаде на вас кара Божа, зневага української нації, зневага ваших нащадків! 

Нехай буде Справедливість!



Головна причина усіх негараздів українців – це відсутність Національної Держави, яка б забезпечила народу добробут та процвітання на своїй землі!